Виховання — це насамперед "вбирання в себе" кожною особистістю культури рідного народу, що допомагає передачі, освоєнню і творчому використанню нині сущими поколіннями досвіду попередніх поколінь, забезпечує продовження у віках культурно-історичних традицій батьків, творить з вихованця людину цієї епохи, вводить його у сферу загальнолюдських цінностей. Як писав видатний мислитель XIX століття Й. Гійо, виховання — це мистецтво, яке добуває з глибини душі людини і пробуджує до життя все, що в ній дрімає; яке розвиває одночасно всі її сили і допомагає їй прямувати до мети, словом освічує людину. Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об'єднавчого, консолідуючого фактора в суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Протягом року, один раз на два тижні проводяться години взаємоінформації зі студентами прикріплених груп, де заслуховуються звіти старост про успішність та дисципліну в групах, доводяться до студентів рішення ректорату, вченої ради і деканату. Проводяться тематичні виховні години, зокрема у жовтні зі кураторськими групами було проведено бесіду на тему: «Активна позиція молоді в політичному житті країни – запорука її щасливого майбутнього», з англомовними студентами проведено бесіду на тему: «Українські традиції». Куратори зі студентами проводять різноманітні кулькурні заходи, організовують культпоходи в драмтеатр, у філармонію, побували на екскурсії в музеї-садибі І.Я. Горбачевського.